Вишня:
Це дерево здавна є одним із символів України (так само, як,

наприклад, калина і верба). Упродовж століть воно було дже-

релом натхнення для поетів, художників, композиторів. Зга-

дати хоча б Тараса Шевченка, Лесю Українку, Маркіяна Шаш-

кевича. У нашого музичного корифея Миколи Лисенка є чу-

довий твір для фортепіано «Вишнева соната». Слухаєш

– і немовби справді бачиш весняний сад, відчуваєш

незрівнянні пахощі білосніжного вишневого квіту. А з

якою любов’ю відточений образ вишні в українській

народній творчості! Та сьогодні мову поведемо про ін-

ше. Бо ж ця красуня з родини розових не тільки тішить

нам серце й душу, а ще й береже здоров’я

КУЛЬТИВУВАТИвишню звичайну (Cerasus vulgaris) нашіпращури почали в XI (деякі

вчені вважають, що у IX-X)столітті. Походить же, найімо-вірніше, з Балканського пі-

вострова. Ще у IV столітті до Р. Х. церазус описав видатний грецький учений-енциклопедист Теофраст. Він же першим(принаймні в Європі) подав«вишневі» лікарські рецепти.Цікаво, що вони практично такі ж, як ті, котрими й досі

послуговується народна медицина.Сьогодні у світі відомо понад 600 сортів вишні. В Україні їх теж чимало, а видів чотири,найпоширеніші два – звичайна та степова, їх вирощують як плодову культуру. Залежно від сорту плоди-кістянки (іноді їх

неправильно називають ягодами) містять 6,5-21,5 г% вуглеводів (головним чином глюкози), в середньому 0,8 г%білків, 85,5 г% води, 1,3 г%вільних органічних кислот, 0,5г% харчових волокон, 256мг% калію, 1,4 мг% заліза,чимало фосфору, кальцію, магнію, сірки, міді, цинку, дубильних речовин, пігментів.Водорозчинних вітамінів у ви-

шні не менше, ніж у гранаті.Пігмент – антоціан – відзначається добрим засвоєнням,

бо міститься в усьому м’якуші плода, а не в шкуринці (як,наприклад, у ягід смородини).Багато у плодах кумарину –речовини, яка знижує зсідання крові. Ця особливість дає змогу застосовувати вишню для профілактики ускладнень ате-

росклерозу артерій, а вдале поєднання вітамінів С, В 2

, В6,заліза, магнію, кобальту, пігментів – для відвернення і лікування недокрів’я. Аскорбінова кислота в комплексі з Р-вітаміноактивними дубильними речовинами та пігментами тонізують, зміцнюють кровоносні капіляри, знижують підвищений артеріальний тиск,збільшують стійкість організму,зокрема до дії проникної ра-

діації. Плоди вишневих дерев, котрі ростуть у вологих прохолодних районах (в Україні це Полісся), за вмістом вітаміну С не поступаються яблукам, а за вмістом комплексу речовин із Р-вітаміноактивними властивостями мало в чому по-

ступаються чорній смородині.Як і інші кісточкові плодові культури, вишня містить біо-

логічно активний ціаногенний глікозид – амигдалін, тому споживання її знижує частоту і зменшує силу серцевого бо-лю, допомагає лікувати деякі шлункові та нервові недуги.Народні цілителі вважали, щовишневий сік із молоком ко-

рисний при захворюваннях суглобів (артритах), а відвар вишневого листя в молоці –

при жовтяниці (іктерус) інфекційного походження.Взагалі, всі частини рослини

мають чималий набір фізіологічно активних речовин у кількостях, що справляють лікувальну дію. Листки містять лимонну кислоту, дубильні речовини, кверцетин, кумарин,камедин і амигдалін; корадубильні речовини, лимоннукислоту, глікозиди (фускоф-лобафен, руброфлобафен),барвники.Тепер про власне фарма-

кологічні властивості й використання. Плодоніжки мають сечогінні та в’яжучі

властивості, їх застосовують при нирковокам’яній хворобі, запаленнях сугло-

бів, при набряках і проносах.Плоди, крім зазначеного вище,виявляють відхаркувальну,послаблювальну, діуретичну й антисептичну дії,поліпшують апетит і травлення, гамують спрагу пригарячці. Водні настої плодів справляють заспокійливу іпротисудомну дії. Свіжі або у вигляді настоїв плоди застосовують при запаленні дихальних шляхів, для зменшення бродіння в кишківнику, як загальнозміцнювальний засіб при анемії та послаблювальний при запорах. У медицині відомий сироп із вишень (Siripus Cerasi), який додають до різних ліків для поліпшення їхнього

смаку. Свіжозаморожена, а також сушена вишня, варення з неї (правильно приготоване і збережене) мають багато корисних якостей свіжої. Відвар молодих пагонів уживають при діареї, хронічних колітах і в комплексному лікуванні атонії

кишківнику. Спиртову настоянку або водний екстракт коріння застосовують для ліку-

вання виразки шлунка. При зовнішніх кровотечах (ушкод-ження шкіри та слизових оболонок, носові кровотечі) прикладають свіже потовчене листя або тампони з нього.Ось два старовинні рецепти.Настій (чайна ложка сухих подрібнених плодоніжок на 200мл окропу) вживати по столовій ложці 3-4 рази на день;

відвар (30 г сухих подрібнених плодоніжок на 0,5 л окропу),до якого додають півсклянки вишневого або малинового соку, випивають за день при подагрі, що супроводиться уратурією. Як уже сказано, відомо дуже багато сортів. І, як на мене,

найкращий – вишня київська(вона ж вишня українська).Плоди її солодкі, з густим со-

ком, найліпше придатні для варення, а також приготування в зацукреному вигляді, наливки, сиропу; саме з цього сорту роблять знамениті цукерки «Вишня вшоколаді». Сорт було привезено до Києва з Візантії десь в XI-XII столітті, а у XIII він потрапив у Володимир-на-Клязьмі, де отримав іншу назву – «володимирка»,під якою («владімірка») і досі знаний у нечорноземній смузієвропейської Росії.А на закінчення – ще один рецепт, але вже не медичний,а кулінарний: варення сухе київське. Треба зварити з вишні цього сорту звичайне варення – ретельно, щоби плоди зберегли форму. Злити сироп і кілька годин вишні витримати на решеті, щоб сироп остаточно стік і підсох. Після цього плоди збризнути спиртом або горілкою (20 мл на 1кг варення), обкачати в цукровій пудрі і злегка підсушити у слабко нагрітій або трохи

прочиненій духовці. Сухе варення зберігають у дерев’яних чи луб’яних коробках, кошиках чи скриньках, викладених  усередині папером. Воно має приємний, неприторний смак і є чудовою заміною цукерок для дітей.