Підготовка саду до зими від шкідників. 

Окрім зайців, величезний збиток саду наносять миші- полівки. Тому необхідно обов’язково вдатися до їхньої нейтралізації. Засобів боротьби з цією напастю багато,але не всі вони ефективні.Добре хоч, що далеко не всі дерева мишкам по зубах: якщо сад старший 12 років– можна взагалі не турбуватися. Вони не будуть підгризати стовбури – занадто товстий шар відмерлої загрубілої кори їх не приваблює, гризуни шукають поживу ніжнішу. У першу чергу ушкоджують яблуні та груші, набагато рідше чіпають абрикоси, сливи, вишні, бо у кісточкових кора гірчить і слугує харчем гризунам тільки голодного року. Помічено, що запах креоліну відлякує мишей і зайців,тому його по 50 г найчастіше додають до 10 л вапняного розчину, яким восени білять стовбури дерев. Або просочують деревну тирсу концентрованішим розчином і розсипають у при-стовбурних кругах (50 г креоліну замінить чайна ложка розчину карболової кислоти). Можна відвадити гризунів,якщо біля дерев розкласти пучки сухої м’яти, бузини або чорнокореня.

Вдаються і до менш відомих способів захисту. Наприклад, додають у побілку трохи крові свійських тварин. Подібну

фарбу гризуни ніколи не погризуть. Не менш ефективною

є обмазка кори овечим послідом,для чого його розводять у воді.Недолік більшості спеціальних засобів у тому, що

за високої чисельності гризунів вони не спрацьовують.

Дуже ефективними для винищування мишей є зернові

принади, заражені мишачою чумою. Наприклад такі, як

«Еффа». Вони практично не шкідливі для людини і здатні

спричинити на вашій ділянці епідемію, що масово винищує гризунів. Такі принади навіть ефективніші, ніж отруйні. Але й вони не порятують сад від великих колоній шкідників. Адже отрута винищує лише частину особин, а епідемія розвивається поступово, і миші можуть за цей час обгризти деревця до висоти 50 см. Кардинальний спосіб захисту – обгорнути стовбури руберойдом. Один лише недолік – під ним може випріти кора. Тому краще

обв’язувати стовбури плодових дерев ялиновими, сос-

новими чи ялівцевими гілками.Сучасніший метод – ус-

тановка металевої сітки з дрібними отворами. Якщо

при цьому врахувати перспективу потовщення стов-

бура та вкопати на 5-10 см глибше поверхні ґрунту –

такого захисту деревам вистачить аж до похилого віку. І знімати його щовесни не обов’язково. Якщо ж пере-

раховані вище способи не підходять,обв’яжіть для захисту від зайців восени стовбури і скелетні гілки молодих дерев (до 7-10-річного віку)очеретом, осокою, стеблами соняшнику. Випробуваний прийом–

обмотування стовбурів дерев використаними синтетичними колготками. Миші та зайці їх не гризуть, і кора під ними не пріє. «Одягати» дерева в капрон можна задовго до початку холодів.Не варто забувати й про

огородження ділянки високим парканом, бажано з

металевої сітки, оскільки біля суцільних огорож на-

копичуються кучугури снігу,що полегшує доступ зайцям

до саду.


.

Якщо картопля, «загублена» під час копання,
добре зимує, то чи не можна спеціально садити її восени з метою отримання більш раннього врожаю?«МОЖНА,– стверджують агрономи. 
– Хоча для великих площ «озимий» метод

навряд чи підійде...»Грядку під картоплю готують так: вносять мінеральні добрива у розрахунку на сотку 4 кг суперфосфату і 3 кг хлористого калію. Їх загортають у ґрунт граблями. Бульби розміщують за схемою

70х30 см, заглиблюючи на 6-8 см на важких ґрунтах і

на 8-10 см – на субпісках. При цьому садовий матеріал

має бути якнайкраще прозеленений, зі сплячими вічкама.

Саме така картопля найстійкіше перенесе зимовий холод.

У жодному разі бульби не можна різати – згниють.

Органічні добрива (добре перепрілий гній чи компост)

слід вносити безпосередньо в лунку, зверху на бульби.

Це сприятиме кращій зимівлі. До того ж навесні молоде

коріння матиме найсприятливіші умови для проростання

та живлення.Найкращий час для висаджування «озимої» картоплі– кінець жовтня. Втім, якщо ризикнете на такий експеримент цієї осені, варто поспішити, адже прогнозують ранню зиму. Орієнтуватися треба на те, щоб земля була ще не мерзла, але вже й не тепла. При настанні сталих морозів грядку вкривають товстим

шаром листя, а щоб воно не розліталося за вітром, зверху вкривають поліетиленовою плівкою, придавлюючи чимось відповідним її кінці (дошки,цегла, каміння). Після сходу снігу весною укриття треба зняти. Листя можна залишити у міжряддях– воно служитиме як мульча.

За весняних приморозків сходи треба захищати, вкриваючи плівкою, нетканими матеріалами, або ж нагорнути землю.У подальшому догляд за під-зимовими насадженнями не відрізняється від традиційного.